Дачненський ліцей №2 Дачненської сільської ради

 





Сторінка психолога

Як допомогти дитині подолати невпевненість?

1. Любіть свою дитину і демонструйте їй це.

Потреба у любові, в необхідності близьким людям – одна з фундаментальних людських потреб. Ця потреба задовольняється , коли ви говорите дитині, що вона вам дорога, що вона просто хороша. Робити це можна багатьма способами: привітним поглядом, прямими словами: «Я рада тебе бачити», «Мені добре, коли ми разом».

2. Обіймайте дитину кілька разів на день.

Спробуйте частіше обіймати своїх дітей, особливо тих, хто сором’язливий, хай навіть вам доведеться зробити над собою зусилля. Не соромтеся виявляти ніжність. Ніжність протистоїть холодному відношенню, позбавленому почуттів. Дайте дітям можливість виявити ніжність у відповідь.

Не бійтеся сказати дитині «Я тебе люблю». І не важливо, скільки дитині років і чи чує хтось ще.

3. Формуйте у своєї дитини високу самооцінку.

Самооцінка- це думка людини про саму себе. У дитини вона формується в першу чергу батьками. Люди з високою самооцінкою не засмучуються, коли їх критикують. Людина ж низькою самооцінкою навпаки, виглядає втраченою, вона надмірно чутлива до критики.

4. Критикуйте не особистість дитини, а її вчинки.

Памятайте, що можна виражати своє незадоволення окремими діями дитини, а не нею взагалі. Краще сказати: «Ти нерозумно вчинила», ніж «Ти нерозумна».

5. Виховуйте в дитини впевненість і незалежність.

Батьки часто культивують відчуття залежності у своїх дітей, щоб самим відчувати себе потрібними. У підсумку діти стають тихими, пасивними і залежними: «Так, мамо. Так, тату. Я буду таким, як ви хочете».

Пасивність – протиприродний стан як для дитини, так і взагалі для будь-якої живої істоти. Не домагайтесь, щоб діти були залежними від вас, хоч це і дозволяє легше ними керувати.

Навчіть дітей відчувати себе комфортно віч-на-віч з самим собою. Дитина повинна мати вільний час і особистий простір. Це корисно для її самовираження і самопізнання.

Правила поведінки з ровесниками

1. Завжди звертайся до іншого на ім’я.

2. Дотримуйся правил ввічливості у спілкуванні: вітайся під час зустрічі, прощайся, дякуй за допомогу.

3. Ніколи не підвищуй голос на іншого, навіть якщо

він тебе образив. Спокійним тоном з’ясуй, що сталося.

4. Виявляй увагу, чуйність до інших. Ділися з друзями.

5. Зупини іншого, якщо він намагається зробити щось погане.

Якщо товариш не правий, скажи йому про це.

Поради батькам тривожних дітей

• Потрібно постійно підбадьорювати дітей, заохочувати, демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності ;
• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
• Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на сміливість, рішучість, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність, занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розототожнення» з гнітючих переживань позбутися власних страхів.
• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою; допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
• Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. 

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Поради вчителям

 

Правила, яких має дотримуватися вчитель щодо невстигаючих учнів

Не ставте невстигаючого учня в несподівану ситуацію «запи­тання — відповідь»; дайте учневі можливість підготуватися та обмір­кувати відповідь.

Бажано, щоб учень відповідав не усно, а письмово.

Засвоєння великого за обсягом, різноманітного складного матеріалу не давайте відраду; розділіть його на окремі інформацій­ні шматки і подавайте поступово, в міру засвоєння.

Не примушуйте невстигаючих учнів відповідати новий, тіль­ки-но засвоєний на уроці матеріал; відкладіть опитування на нас­тупний урок, дайте учневі можливість опрацювати його вдома.

Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не лише оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумни­ця» тощо) формуйте в учня впевненість у власних силах, у своїх знаннях, у можливості вчитися; ця впевненість допоможе учневі в екстремальних, стресових ситуаціях іспитів, контрольних, олімпіад тощо.

Тактовно оцінюйте невдачі учня, адже він сам дуже болісно їх сприймає.

Під час підготовки відповіді давайте час для перевірки та виправлення написаного.

Якомога менше відволікайте учня, його увагу, створюйте спокійну, а не неврозну обстановку.

 

Кодекс честі вчителя

Учителем може бути кожен, хто не дозволяє собі негідних вчинків.

Кожен кандидат на посаду вчителя зобов'язаний пройти тестування на:

фахову придатність;

компетентність з обраного предмету;

психічні, моральні та етичні якості;

комунікабельність;

На вільні вакансії приймаються кандидати, які пройшли конкурсний відбір у відповідному навчальному закладі.

 

Права та обов'язки вчителя (передбачені нормами моралі)

Учитель має право:

на свободу совісті, інформації;

на вільне висловлювання власних поглядів і переконань відповідно до морально-етичних норм;

на захист фахової честі та гідності;

на підвищення кваліфікації;

 

Обов'язки вчителя (основні моральні якості вчителя)

Бути чесним порядним.

Уникати всього, що може зашкодити власному авторитетові.

Любити своїх учнів, сприяти їхньому інтелектуальному та моральному становленню, у кожному бачити особистість.

Об'єднувати суспільні інтереси з інтересами кожного, щоб турботи колективу стали особистими турботами кожного.

Бути гуманістом. (Гуманізм — ставлення до людини як до вищої цінності на землі.)

Щиро цікавитися справами іншої людини, бути доброзичливим, допомагати порадою, співчувати горю, визнавати право кожного на щастя.

Виховувати в собі доброту, чуйність, сердечність, ввічли­вість, шляхетність, делікатність, самовідданість, вимогливість до себе.

Любити батьківщину.

Доводити це результатами власної праці.

Мати почуття власної гідності. (Гідність учителя — шанування власних чеснот за поважного ставлення до чеснот навколиш­ніх).

Шанобливо ставитись до учнів, колег, батьків.

Дотримуватись моральних та етичних норм суспільства, свого колективу (Моральність — внутрішні та духовні якості, якими керу­ється людина, етичні норми; правила поведінки, обумовлені якостями. Мораль — моральні норми поведінки, стосунків, а також сама мо­раль).

Ефективно використовувати науковий потенціал для вирішення освітніх і виховних завдань.

Удосконалювати теоретичні знання та практичні навички пе­дагогічної майстерності, зокрема норм моралі.

Учитель не має права:

Принижувати честь і гідність учнів і колег.

Виявляти ненависть до учнів і колег.

Зневажати інші народи та культури.

Залучати дітей до праці, яка непередбачена загальноосвіт­німи програмами, навчальним планом і статутом школи.

Визначити навчальні навантаження, які перевищують норми, за­тверджені органами охорони здоров'я.

Зазіхати на гідність учителя, учня, батька. (Почуття власної гідності — визнання своїх позитивних якостей, скромність). 

 

Деякі правила й принципи взаємодії з агресивною дитиною:

При взаємодії з дитиною рекомендується доброзичливий, спокійний і довірчий стиль.

Уникайте крайностей: не можна дозволяти дитині робити все, що йому заманеться, але не можна й усе забороняти, чітко вирішите для себе, що можна й що не можна, і погодьте це з усіма членами родини.

Своїм поводженням показуйте дитині приклад: стримуйте свої емоції, адже він наслідує ваше у своєму поводженні.

Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не почуває себе забутою, покинутою, але в той же час, поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, треба це зрозуміти й прийняти.

Пам’ятайте, що істеричні приступи, якщо вони трапляються, найчастіше зв'язані із прагненням звернути на себе увага або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог, краще, коли дитина заспокоїться, пояснити йому, чому ви вчинили саме так, а не інакше.

Якщо ви зауважуєте в дитини прояву агресивності, необхідно ретельно аналізувати її причини, виявляти труднощі, випробовувані дитиною, по можливості усувати їх.

Запам’ятайте, що заборона й підвищення голосу - самий неефективні спосіб подолання агресивності.

Показуйте дитині особистий приклад ефективного поводження. Не допускайте при ньому вибухів гніву або невтішні висловлення про своїх друзів або колег.

Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими, якщо таке спостерігається. Треба звертати увагу на недружелюбні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь із образою собі під ніс.

Не прагнете припинити сварку, обвинувативши іншої дитини в її виникненні й захищаючи свого. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.

Після конфлікту обговорите з дитиною причини його виникнення, визначите неправильні дії вашої дитини, які привели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

Не обговорюйте при дитині проблеми його поводження. Він може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Не завжди варто втручатися у сварки дітей. Наприклад, коли два хлопчики в ході гри щось не поділили й почали сваритися, краще спостерігати за цим конфліктом, але не втручатися в нього, тому що діти самі зможуть знайти загальну мову, і при цьому вони вчаться спілкуватися один з одним. Якщо ж під час сварок один з них завжди перемагає, а іншої виступає “жертвою”, варто переривати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості в переможеного.

Нехай дитина в кожен момент часу почуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте його таким, який він є. Не соромтеся зайвий раз його приголубити. Нехай він бачить, що він потрібний і важливий.

Памятайте, що діти не народжуються поганими, а стають такими, завдяки нам, дорослим. І взагалі, поганих або гарних дітей, як і людей, немає - є погані або гарні вчинки. Тому, постарайтеся завжди оцінювати не людини, а вчинок або дія.

 

Приклади ігор

1. Гра “ГОРОБИНІ БІЙКИ” (зняття фізичної агресії)

Діти вибирають собі пари й “перетворюються” у забіякуватих “горобців” (присідають, обхопивши коліна руками). “Горобці” боком підстрибують друг до друга, штовхаються. Хто з дітей упаде або забере руки зі своїх колін, той вибуває із гри (“лікують крильця й лапки в доктора Айболита”). “Бійки” починаються й закінчуються за сигнаомі дорослого.

2. Гра “ХВИЛИНА ЖАРТІВ” (психологічне розвантаження)

Ведучий по сигналі (удар у бубон і т.п.) пропонує дітям пустувати: кожний робить те, що йому хочеться - стрибає, бігає, кувиркается й т.п. Повторний сигнал ведучого через 1-3 хвилини повідомляє кінець витівкам.


ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

- Намагайся у всіх удачах дякувати обставинам, а у всіх невдачах винити тільки себе.

- Пам’ятай: немає безвихідних ситуацій. Ніколи не опускайте руки. Поки ми живемо, ми здатні поліпшити своє життя.

- Коли тобі погано, знайди того, кому ще гірше, і допоможи йому - тобі стане значно краще.

- Стався до інших людей так, як хотілося б щоб інші люди ставилися до тебе.

- Не обставини повинні управляти людиною, а людина обставинами.

- Вір у Його Величність Випадок і знай: випадок приходить тільки до тих, хто все робить для того, щоб цей випадок прийшов. Знай: якщо, проживши день, ти не зробив жодного доброї справи або за день не довідався нічого нового - день прожитий дарма.

- Саме коштовне в нашім житті - здоров'я. Про нього потрібно опікуватися. Спати стільки, скільки вимагає організм. Більше рухатися, раціонально харчуватися, оголосити війну палінню.

- Пам’ятайте: життя любить щасливих. Про минуле жалкувати даремно.

- Аналізуйте кожний прожитий день - вчитися найкраще на власних помилках.

- Кращі ліки від смутку, від стресу, від невдач - оптимізм


 

 


1
2
3